Наука від віслюків

Наука від віслюків

Директор училища Василь Романцов із села Заболотне на Вінниччині навчає студентів господарювати по-українськи, а за секретами успіху відправляє до Франції. Василю Никифоровичу – 67 років. Півжиття у селі Заболотне Крижопільського району на Вінниччині він очолює вище професійне училище
№31, яке готує фахівців за 15 спеціальностями: лісник, єгер, тракторист, кухар, механік, економіст тощо. Викладає студентам право.

211Але відомий директор на всю Україну тим, що влаштував при закладі унікальну ферму. Розводить кіз і овець елітних порід. А чотири роки тому привіз із Туреччини ще й віслюків, яких уже має майже три десятки. В унікальної ослиної ферми своє призначення – давати стільки молока, щоб вистачало для виробництва чудодійних косметичних засобів за французькими рецептами.

А «ГОСПОДАРКА» НЕПРОСТА

Сільгоспугіддя на 288 гектарів, ферма й навчальний центр – усе це в структурі училища й усе в державній влаcності, – розповідає Василь Никифорович. – Ферма існує з 1957 року. Маємо майже 500 овець. Вівці-мериноси, цигайської і романської порід дають шерсть, за якою приїжджають із Чернігова. Сотню кіз тримаємо на розвід. Козенятко коштує 50-100 євро, бо породи непрості: альпійські, нубійські, зааненські. Є на фермі 3 коня. Також 37 корів. Молоко з них не здають на заготівлю, бо вигідніше згодувати телятам. За рік бички виростають до 4 центнерів, тож один за ціною «затягує» на 12 тис. гривень. Окрім того, ферма має щось на зразок звіринця: два ведмеді Машка й Мишко, вовчиця й вовченя. Однак не для розваги. Тримають їх для студентів-єгерів. Ні, не для тренування собак, а щоб майбутні спеціалісти знали все про розведення й утримання тварин, які занесені до Червоної книги. Звірі приручені. – Завжди, коли приїжджаю, везу банку меду і годую їх ложкою через клітку. Вовчиця йде на руки, звикла, – додає Василь Никифорович. Також у навчальному центрі училища живуть 24 лайки. Кожен учень має свого собаку, з яким тренується. Так навчаються поводитися з мисливськими собаками.

ПО МРІЮ ЇЗДИВ ДО ТУРЕЧЧИНИ

Перших п’ять віслюків Василь Романцов привіз із Туреччини 2012 року. А мріяти про цих тварин почав у 5 років. Тоді в його рідне село Писарівка Шаргородського району Вінницької області запрошували старообрядців із сусідніх сіл. Вони допомагали чистити греблю від мулу, вивозити з полів люцерну під час косовиці. Старовірці приїжджали сотнею возиків, запряжених віслюками.  – Я дуже просив батьків дістати й мені віслюка, але не було де взяти. Старообрядці не продавали. А це якось був у Франції, і француженка помітила в мене на руках бородавки, які кожної весни висипали. Зайшли на ослину ферму, вона надоїла мені молока. Я його грамів 70 втер у руки, щоб крапля не впала на землю. На ранок прокинувся – а бородавок немає.  Після того чоловік знайшов господаря в Туреччині, який тримав віслюків. Купив у нього п’ять тварин і привіз машиною в Україну.  – На ті гроші заплатив по 500 гривень за кожного віслюка. Господар любив ослів так само, як я. Тому віддав задешево. Зараз така тварина коштує щонайменше 10 тисяч гривень.  Дорогу парнокопитні витримали добре. Вони витривалі, завдяки чому їх і використовували в Закавказькому окрузі на службі в армії. Віслюк може три дні не пити води й не їсти.

ЛАСУНИ ТА ОДНОЛЮБИ

На фермі зараз живуть 27 віслюків: 18 самиць і 9 самців. Фермер привозив їх також із Ірану, Болгарії, Криму, Болграда Одеської області. – П’ятеро дояться. Решта «дівчат» ще молоді. Шукають пару лише в 2,5 і 3 роки. Народжують по одному дитинчаті, хоч в природі буває й по двоє. Вагітність триває 13 місяців. Хочу розвести стадо, щоб мати 30 дійних ослиць. Господар зауважує, що дум-ка про впертість і повільність тварин – хибна. Вони ласкаві та мудрі.

– Хто розуміє особливість віслюка – тримає вдома в індивідуальному господарстві. Він здатен тягти воза з тонною вантажу. Тварини мають характер. Бувають однолюбами й створюють пару на все життя. Тому тримаю багато «хлопців», щоб у «дівчат» був вибір. Вагітних самиць відділяю. А влітку пасуться всі разом. Не б’ються, мирні. І слухняні, якщо людина має до них сердечний підхід. Кожен віслюк отримав ім’я. Майже всі народилися на свята, тому назвали їх Покровчик (на Покрову), Альошка (на Теплого Олекси), Ганя (у день святої Ганни), Майка (на 1 Травня). Усі відгукуються на свої імена.

– Якщо одного не назву по імені, ображається, відходить убік і не докличешся потім. Треба підійти, погладити, перепросити, назвати хорошим, – розповідає про своїх улюбленців директор.

Тварини не продаються. Якось була спроба передати одного віслючка священику з Києва, але потім Василю Никифоровичу стало шкода тварину. Річ у тім, що батюшка планував катати на ньому дітей парафіян біля церкви, до того ж своїх має трійко. Та коли директор сказав віслюку: «Їдеш представляти Заболотне в Київ», – то здалося, що в того навіть сльози накотилися. Тому й відмовив священнослужителю: «Усе, нічого не продаю».

МОЛОКО ДЛЯ КРАСИ

Молоко в ослиці найвищої жирності – до 11,7 %, тоді як козяче – до 7,6. Та це не голов-на його особливість. Воно має унікальний лікувальний ефект, про який добре знають у навколишніх із Заболотним селах.

– Кожен день прокидаюся о 5 годині, бо батьки привозять дітей, які хворіють на кашлюк, скарлатину, енурези. Найцінніше молоко – вранішнє й парне, бо має найвищі бактерицидні властивості . Приїжджають по 3-4 рази. А більше й не треба. Грошей із людей ні за що не беру. «Дякую» – найцінніше.

Жінки вмиваються ослиним молоком, щоб звести пігментні плями. Був на фермі далекобійник з Одеської області із запущеним псоріазом. Його руки, ноги були вкриті кірками. Знімав кімнату в селі, приходив пити молоко два тижні поспіль. Поїхав, коли кірки почали від-падати. Батьки його п21111исали, дякували.

Ще на фермі проводиться дивна тваринотерапія. Треба просто дихати повітрям у хліві, тобто аміачними випаровуваннями.

– Минає будь-який запущений кашель, оздоровлюються бронхи. Дорослі приходять, одягають кожуха, лягають у жолоб і сплять. Ніяких тапчанів не облаштовував, бо не роблю цей «туризм» масовим. Сторож із Городківки в мене три місяці спеціально працював, щоб вилікувати астму. Прийшов на роботу такий, що ледве ходив. Хтось йому сказав, що його нічого не врятує, окрім віслюків. Спав у фермі. Вилікувався – і розрахувався, – розповідає директор. Ще приїздив оператор із телебачення, який мав проблеми з простатою. Коли сів перепочити, до нього підійшли ослиці й постояли поруч 40 хвилин. Чоловік казав, що відчуття – наче з нього нитки витягують. Виявляється, осли мають особливе біополе.

– Якщо болить голова, виїжджаю на поле поспілкуватися з ними, – зізнається Василь Никифорович. – Везу хліб, бублики. Кожного пригостив – і біль минув. П’ю молоко вранці для бадьорості. Не хворію. Жінок віслюче молоко робить пристрасними. Недарма ж Клеопатра тримала ослиць і брала із собою в дорогу по 600 голів. Їхнє молоко діє як віагра, але тільки на жінок. До директора жінки за таким не звертаються – соромляться. Та є інший спосіб: він дарує їм французьке мило, вироблене на ослиному молоці. Кажуть, ефект такий самий.

ВЕЛИКІ ПЛАНИ

В училищі навчаються 499 студентів. Приїжджають здобувати освіту з різних областей. І що важливо: безробітними зі стін закладу не виходять.

– Ми вже давно в Європі,– каже Василь Никифорович. – Із 2005 року співпрацюємо з Асоціацією фермерів Франції. Маємо 12 студентів, які після закінчення нашого училища продовжують навчання у французьких навчальних закладах: вивчають технічний менеджмент, тваринництво, землеробство, лісівництво, єгерство. Готуємо їх для себе. А з дівчатами домовилися так: якщо вийде заміж за француза, буде там нашим постійним агентом. І знаєте, діти, які побували у Франції, особливо із сімей зі скромним достатком, змінюються кардинально. Наступного року на 1 вересня Романцов готується відправити за кордон ще трьох студентів.

– Щороку в травні їдуть і до нас, – доповідає він. – 2015-го у Франції прийняли на відпочинок 63 наших студентів. Стільки ж гостей і ми до себе запросили. Їдуть до нас на місяць-два на стажування. Сир козиний готують, на фермі чистять, годують, пасуть. Де наших треба п’ять, їх двоє справляються.

Директор очікує , що його студенти привезуть із Франції і знання, як робити «правильне» мило із віслючого молока. Коли ж матиме достатньо молока, хоче запустити косметичну лінію. У перспективі й зелений туризм.

На заваді можуть стати зміни в законодавстві , за якими навчальні заклади планують передати в комунальну власність. І тоді порятунком може стати хіба що створення українсько-французького навчального центру, на що Василь Никифорович дуже сподівається.

Ольга ЧЕРНЕНКО

Матеріал використано з газети “Рідне село”  №3 (100) 10 лютого 2016 року